Чування з нагоди храмового празника

"Зостаньтеся тут і чувайте зі Мною" (Мт 26:38)

Приготування до храмового празника у парафії св. Ап. Петра, яке на заклик наших отців супроводжувалось постом, сповіддю та приступанням до Святого Причастя, завершилось у передвечір вечірніми чуваннями. Молитовні чування були організовані за ініціативою братства ІІІ Чину св. Франциска (відомого також під назвою Францисканський Чин Світських). Сценарій чувань був підготований однією із сестер чину світських вже кілька років тому і були спроби зреалізувати його, однак вдалося це лише тепер.

Чування відбулось відразу після Всенічного у нашому храмі. Формат чувань нагадував стиль Тезе із застосуванням мультемедійного проектора, хоровим та музичним супроводом. Втілювати ідею чувань в життя нашим братам і сестрам ІІІ Чину допомагали також вірні інших парафій, зокрема з катедрального собору та церкви св. Архистратига Михаїла.

Сам Ісус, наш Спаситель, хотів промовляти в часі цих чувань до своїх улюблених дітей. Господь звертається до душ сповнений бажання виявити спрагу, що спалює Його, що завдає Йому невимовних терпінь, важчих ніж мука пораненого тіла. Це спрага стомленого Бога, прибитого до хреста, який чекає, чекає, чекає... Чекає, коли нарешті знайдеться хтось, хто зрозуміє Його любов, хто захоче доцінити Його доброту і виявити вдячність за отримані блага.

Наш Відкупитель не хоче тиснути на втомлену життям душу. Він лагідно, немов подув теплого весняного вітру, звертається до улюбленої. Місцями благає її, немов той жебрак, випрошує крихту хліба. Хоче переконати перелякану, розгублену душу, що достатнього лише відкритись, цілковито довіритись Йому і Він, як люблячий батько, про все подбає.

Душа уважно вслухається в слова Бога і відповідає Йому. Тремтіння голосу виявляє глибоке зворушення, яке здатний спричинити лише Той, Хто її створив. Лагідний голос провадить далі... Він запрошує свою милу дитину посидіти разом із Ним у тиші і тим самим виявити Йому неабияку приємність. Вражає те, що Бог так мало просить... Той, який дає так багато, взамін так мало просить! Ісус запрошує душу у тишу Гетсиманського саду, щоб побачила Його смуток і страждання задля її спасіння. Душа крокує далі і починає розуміти ціну власних дій. Ціну провини сплачує не божник, а Той, кому належить борг... Надходить смуток, туга і зітхання за втраченою Любов'ю, за забутим Добром. А Бог є вдячний за найменші порухи взаємної любові! Цінує найменше прагнення добра.

 Так народжується надія на нове життя, розвіюється смуток і з'являються перші проблиски радості. Окрилена душа співає Творцеві:

"Там, де є любов і доброта,
Там, де є любов,
там є Бог."

"Тільки в Господі моя радість,
Тільки в Господі мир.
Тільки з Богом ми є сильні,
Він поряд з нами. Він чує нас."

"Моя душа знаходить спокій і мир,
Лише у Господі.
Він є твердиня і душі спасіння,
Утішитель Він."

Господь Ісус просить довіряти Йому. Звертатися до Нього в потребах, довіряти Йому близьких і рідних. Слова Ісуса:

"...неустанно повторюй Мені: "О Господи Ісусе, ТУРБУЙСЯ ТИ." Ця молитва, немов солодка мелодія пісні, проникає у Моє Серце і Я не в змозі відмовити душі, яка Мене просить таким чином."

Душу наповняє мир і спокій і вона сповнена довір'я закликає:

"Нехай прийде царство Твоє!"

На завершення душа віддає належну шану Тій, яка сталася матір'ю Господа Бога і перадає себе під Її покров.