Служба Божа – Григоріанка

Служби Божі григоріанські мають зв'язок з подією, котра трапилась святому Григорієві коли він був ще настоятелем монастиря в Римі. Після смерті одного з монахів, якого звали Юстус, знайдено в його келії 3 золоті монети, а це було порушенням уставу. Св. Григорій, щоб очистити співбрата з гріха поручив священикові відправляти 30 Служб Божих щоденно – кожного дня по одній. Після 30 днів монах Юстус зявився брату Копізію мовлячи: що є звільнений від усякої кари. Брат Копізій нічого не знав про Служби Божі що відправлялись і коли відкрив братам сон усі зрозуміли що це трапилось по 30 Службах Божих. Монаша братія сприйняла це як знак від Бога, що Служби Божі дали такий результат. (див. Patrologia Latina, 77, 416) Під впливом авторитету св. Григорія – папи звичай відправлення 30 Служб Божих швидко розповсюдився в Римі, а в Європі від VIII ст., спочатку в монастирях, відтак і в інших Церквах. Треба зазначити, що коли йдеться про григоріанки, то не має жодної офіційної доктрини Церкви в тій справі. Це є результат побожного звичаю і виконання загальної повинності – молитви за померлих. Тому Григоріанка є Службою Божою лише за душу однієї, померлої особи на протязі 30 днів без можливості перерви, є вона проханням скерованим до Бога, щоб Він звільнив душу від наслідків гріха.